Головна » 2012 » Жовтень » 26 » Затока-2012, aбо Туди й назад…
22:36
Затока-2012, aбо Туди й назад…
Минуло вже два тижні, як моя перша Затока завершилась. Та чомусь написати про неї я наважилась тільки тепер. Не подумайте, файл я створила давно, нотатки написані, в голові купа ідей, картинок, міркувань... Проте скласти докупи все, що відбулось, дуже важко. Адже, як влучно зазначила моя подруга Іра Левіна: "Саш, це не дивно, бо ти там прожила ціле життя!". Однак про все за порядком…



Пообідній, дещо похмурий і дощовитий Ужгород та зустріч із трьома ужгородськими КВНівцями. Купа сумок, валізка, рюкзак та пакети із реквізитом. На руках вже майже тиждень квитки, й увесь цей час очікування подорожі. "Чемоданний" настрій і таке приємне тремтіння перед веселими змаганнями попереду. Вперше - у команді. Перше офіційне університетське відрядження. А! Точно!!! Ще ж і головною! Пізніше провідник поїзда жартуватиме: "З Вами, дівчино, і говоритиму. Ви тут, схоже, як мама більше 10 дорослих дітей!".

Гамірний плацкартний вагон, найбільш "кошерні" місця біля вбиральні… Та чомусь ледь чи не вперше мене це не бентежить. Не хвилює майже 19-ти годинна поїздка до Одеси, плюс-мінус година автобусом до Затоки… Адже попереду три веселих дні КВНу! А це завжди зустрічі, знайомства, сміх, радість і просто інше життя. Як-то кажуть, XIX Всеукраїнський фестиваль КВН "Жемчужина у моря-2012", зустрічай своїх героїв! ПОЇХАЛИ!

До Мукачева їдемо вчотирьох: троє Саш і Ваня. Троє хлопців і я ?. Ближче знайомство, пакет з'їдених яблук та майже самотність у вагоні до Мукачева… Отут і почалося найцікавіше! Адже до нашого вагону сіли смішні та веселі - команда КВН "БезУмная Молодежь". Народ не дав нам їхати у самотності. Чи то ми їм не дали сумувати? Неважливо! Ми зраділи зустрічі й оті, здавалось би, майже добові добирання пролетіли непомітно. Хлопці виявилися настільки відкритими, легкими у спілкуванні, веселими, позитивними, що я не на жарт, усією душею, мабуть, із перших хвилин, прикипіла до них. І хоч ми раніше були знайомі та спілкувались, однак тепер я сміливо назву Ужгородо-мукачівців своїми друзями!

Всього, що було протягом подорожі у першому вагоні разом із найсмішнішими закарпатцями, описати не можу, але часом здавалось, що провідник нас просто висадить. ? Десь у Жмеринці, наприклад. Веселі "житейські" бувальщини, згадки з дитинства, мініатюри та жарти з попередніх турів Закарпатської ліги КВН, те, що не ввійшло у тур, і те, що не побачили глядачі, пісні, неймовірні голоси, сміх, пошуки неіснуючого тамбуру в останньому вагоні… Це все майже до ранку!.. Вибачення перед сусідами, провідниками, прохання помінятись койками, аби бути всім разом і їхати поруч… Наш ранок, який почався за годину до Одеси (близько 12-ої дня), швидкі збирання, неочікувана і приємно-весела зустріч з хлопцями із Хмельницького ("Отдыхаем вместе", виявляється, теж їдуть у нашому вагоні!), довге намагання спочатку мило і спокійно, а потім настирно й зі стягуванням ковдри, розбудити одного із наших, перерахування сумок і нас… Що ж, зустрічай Закарпаття, Одесо-мамо!

У "перлині біля моря" виявилось тепло і сонячно. Традиційне фотографування всією закарпатською братією на фоні одеського вокзалу далі супроводжувалось пошуками автобуса до Затоки (це курортне селище десь за годині їзди від Одеси). Шумний натовп домовився із водієм маршрутки приблизно із п'ятьма пасажирами до Сергеєвки (ще одне селище, але подалі від Затоки). Вони ще не знали, з ким їхатимуть наступну годину десять хвилин ?. Ми, хоч втомлені і трохи невиспані, весь час гомоніли: "О-о-о, диви, зліва море!", "Та нє, ти краще глянь направо - там лиман!", "Давай нашу! Заспівуй"… І пісні. Водій слухав радіо "Шансон", ну а ми що, ми люди прості - підспівували Кругу, Ваєнзі, Лепсу, Кричевському та Шуфутинському. Паралельно згадуючи веселі фіналки команд.

Затока здивувала нас своєю безлюдністю. Порожні вулиці, зачинені магазини і тиша. Звісно, тиша, яку ми успішно порушили. Оскільки наша подорож була на початку жовтня, то вже всі відпусткові періоди закінчились - і селище ніби вимерло. Проте ненадовго! Зустрічні люди - всі із "бейджами" КВНівців "Жемчужины у моря"!.. Буде весело!
Далі - поселення. Чудовий пансіонат "Рута" зустрів нас рідними усмішками "тяп-ляпівців" (учасників команди "ТяП-ЛяП"). Перший корпус і корпус дев'ятий. Отут ми будемо жити майже 5 днів!

Перший фестивальний день не був змагальним: заселення, отримання бейджів та електронних чипів на їжу, загальні збори, ВІДКРИТТЯ та інструктаж на завтра, обговорення складів на ігри КВНу та на футбол.

Відпочинок від дороги був недовгим. Адже зустрілись старі знайомі, друзі з інших міст, дехто познайомився із новими людьми… Море, тепло, чудові альтанки, з яких лунала чи пісня, чи то розмова. Наша набережна із рядом лавиць, на кожній із яких сиділа окрема компанія, що згодом стала однією: шумною та веселою. Пам'ятаю, тоді ми, Ужгород-Мукачево, познайомились із народом із Дніпродзержинська, Луганська, Полтави, Сум, Рівного, Луцька, Вінниці, Києва та всю ніч співали пісень. Репертуар наш був настільки широким, що весь асортимент композицій просто не згадаю. Щодня ми збирались опісля вечері, обговорювали день, придумували конкурси та ігри, співали й веселились, не могли розпрощатись і піти хоча б на декілька годин поспати… А на ранок знову зустрічались і раділи одне одному…Ми стали вже рідними. Багато спільного, чимало відмінного, але нас єднають найсмішніші три літери на світі - КВН.

Ігрові дні фестивалю складались із так званих рейтингових змагань (3-4 щодня) і Фіналів сезону (Кубок КВН-газети, СуперКубок та фінал відео-конкурсу). У рейтингових команди змагались у трьох конкурсах: "візитці" (привітання), "розминці" та "домашці". У Фіналах ще був конкурс капітанів та "імпровіз".

Перший ігровий день. Тут Закарпаття представила наймолодша команда "Kevin" (УНЦ КНТЕУ). Хлопці вперше на фестивалі, хвилювались, але змагались весело. Ми ж у ролі вболівальників увесь час найголосніше скандували: "За-а-акарпа-а-аття", пищали, аплодували, з усіх сил підтримували народ. "Кевіни" зайняли друге місце, але не опустили руки! Це тільки початок!
Зранку ж почався ще один турнір - першість Затоки із футболу "Ліга відчайдушних", де за збірну Закарпаття грали мукачівці. Хлопці дуже прагнули перемоги, віддавали всі сили і справді відчайдушно боролись. І таки тріумфували - перемогли у двох поєдинках із рахунками 5:0 та 4:0. А ми їх, знову ж таки, якнайпалкіше підтримували. До наступного туру закарпатці вийшли із першого місця!

Другий ігровий день. І змагання усіх моїх най-найближчих людей. Спочатку, у другій рейтинговій грі, змагались рідні мукачівці. "БУМу" за голосної підтримки залу, скандувань "За-а-акарпа-а-аття" та музики Івана Поповича (наше "Золото Карпат" наспівувала вся Затока!), за допомоги харизми та позитиву вдалося виграти свою гру! Один кубок уже їде в Мукачево! Щоправда, перше місце поділили з командою із Дніпродзержинська. Проте ділити перемогу з друзями - приємність! Ведучим четвертої гри (де відзначилась команда з Молдови, завдяки якій фест став міжнародним!) був наш Юра Зан із "Кевіна", якому ми теж голосно аплодували.

А ввечері у найвідповідальнішій грі сезону боролись найрідніші - "ТяП-ЛяП". Дружньою компанією Ужгород-Мукачево, залучившись підтримкою Полтави та Дніпродзержинська, завчивши "Золото Карпат" та фірмову закарпатську кричалку, ми з усіх сил, збиваючи долоні та зриваючи голоси, вболівали за своїх фаворитів. Хлопці не підвели! Показали високий рівень гри, смішні фірмові жарти та "мульки"… Минулого року СуперКубок уже діставався ужгородцям… А цьогоріч ми стали другими, проте щиро раділи за друзів із луганського "ДТП", які довго йшли до омріяної перемоги.

Третій ігровий день. У рейтингових змаганнях закарпатців не було, однак відбувалось фінальне змагання у відеоконкурсі. Спільними зусиллями протягом нашого перебування у Затоці "Тяп-ЛяПи" знімали відео, власне, бачення атмосфери фесту. Воно ж і перемогло у номінації "Відеоімпровіз" - і ми здобули "КВН-ніку"!

Але найголовнішим успіхом дня став футбольний тріумф мукачівців. Збірна Закарпаття упевнено здолала суперників у півфіналі, а у фіналі здолала команду оргкомітету. Битва за чемпіонство була нелегкою, напруженою та гольовою. Не одна пара кедів була порвана, не одне коліно розбите, а скільки витрачено сил і нервів. Зосереджені, сповнені рішучості та впевненості, закарпатці таки перемогли! 5:3 - і футбольний кубок їде у "Майліпшоє"?

Закриття фесту. Вручення всіх грамот та нагород. Що приємно, наш Рудольф Білак став найкращим воротарем футбольного турніру. Ще один титул плюс. "Тяп-ЛяПи" поклали до скарбнички своїх титулів ще один, якого їм бракувало ("КВН-ніка"), "Kevin-и" здобули найцінніше - досвід. Ми всі задоволені тим, як минула наша перша спільна "Жемчужина у моря"…
Дорога із Затоки в Одесу була похмурою не тільки за відчуттями. Погода теж ніби сумувала разом із нами. Всім Закарпаттям сфотографувались на фоні моря. Кинули монетки, а згодом разом із Полтавою "загрузились" в автобус, який віз до Одеси. Співи та гамір, розмови про все та ні про що водночас, спогади найяскравіших моментів. Перед від'їздом на Срібну землю ми великою закарпатською делегацією "ставили на вуха" Одесу. Дерибасівська, Морський вокзал, Потьомкінські сходи, фунікулер, алейки й парки, пам'ятники, 12-ий стільчик, магнітики на пам'ять…

Дуже важко прощатись, неймовірно складно казати "до побачення" усьому вже улюбленому та рідному. Нові друзі тепер живуть у різних куточках України - від Сходу до Заходу, від Півночі до Півдня. Збираючись сюди, я, як і більшість учасників, думала, що це просто фестиваль. Ні, це - дім. Те місце, куди хочеться повертатись знову і знову. Де смішно і друзі. Де немає часу. Де ми всі разом в одному зручному селищі, де нема великих відстаней, де ми всі разом, де тепло і море. Де є НАША Набережна і наші пісні. Моя велика КВНівська родина. Мій маленький рай.
Хочеться подякувати всім, хто так чи інакше був причетний до цього маленького щастя. Спасибі вам, які за три дні стали величезною і невід'ємною частиною мене! Ви - частина родини. І нехай між нами кілометри, нас завжди єднатиме наша дружба і наш КВН. Частинка мого серця тепер є у кожному куточку України. Подяка і "респект" тим, хто знає слова пісень "Твої зелені очі", "Вахтерам" та "Золото Карпат", хто розуміє оклики: "Фуджао" та "Дать призы", хто зірвав голос і щодня приходив на Набережну, а також весело грав-вболівав на КВНах!

Сміливо і чесно скажу: тепер не уявляю життя без вас, моє Мукачево! Ваші голоси, піклування, жарти і, здавалося б, дурнуваті витівки, подарували мені усвідомлення потрібності комусь. Хай абсурдно і незрозуміло, але це факт. Я кожного із вас по-особливому і дуже сильно люблю! Мої любі ужгородці, "тяп-ляпи". Вас я люблю давно і страшенно. Але тут я зрозуміла, наскільки. Дякую вам усім за можливість поїхати, за емоції і відчуття команди. Моєї команди, точніше себе у команді. А це так важливо! Сергій Денисенко, Марина Федчик, Василь Крайняй - Вам просто велика подяка і любов! "Кевіни" і фізики, ви стали частиною мого хорошого настрою (Ваня знає, що тепер є одним із найкращих друзів ?)! Це ті знайомства, які не хочеться втрачати. І вас я полюбила безмежно. Мої закарпатці, ми - найкращі! Ми - майліпші!

Зроблено гігабайти фотографій та відео, занотовано не одну сторінку спогадів, наклацано не один десяток повідомлень. А все це лише допомога найціннішому - спогадам. Про дружбу, яка тут зав'язалась і триває досі, про почуття і симпатії, про все те, що тепер сміливо кличемо НАШИМ. Спасибі, Руто, було круто! Дуже скучаю, сподіваюсь, побачимось наступного року!

Олександра Артюхіна

P.S. Хотіла написати інформативний матеріал про поїздку і перемоги, потім - короткий блоговий матеріал про те ж плюс емоції. А вийшли нарізки зі спогадів, щоденник пам'яті про найяскравішу подію моєї осені-2012. Вдячна всім, хто таки осилив матеріал до кінця. А ще більше - тим, хто зрозумів, що я хотіла всім цим сказати.

Переглядів: 617 | | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 1
avatar
1
прочитала до кінця book
здорово! молодець! ok
avatar