Головна » 2015 » Квітень » 2 » "Без мандата": головний конкурент — це ми
21:47
"Без мандата": головний конкурент — це ми

Ще одне інтерв'ю із закарпатською командою у групі "Ліги сміху — Захід". На цей раз на питання відповідали учасники команди юридичного факультету УжНУ "Без мандата".

- Отож, "Без мандата". Хто або що наштовхнуло вас на таку назву?

Вова: Це ж очевидно! Ми команда, яка представляє юридичний факультет і слово "мандат" для нас асоціюється з юриспруденцією. 

- Логічно. Давайте тоді будемо знайомитись. Хто є в вашій команді? Які в кого обов"язки? І чим ці люди, крім гумору, ще займаються? 

Вова: Наша команда багата на різні особистості. Богдан Штефанюк — актор, обов'язки одні — все робити на благо команди. Займався спортивними танцями (майстер спорту, чемпіон України).

Катя: Вова і Бодя-ветерани команди. Весь тягар по написанню гумору лягає саме на їх плечі. Юля — конферанс з наймилішим та найприємнішим голосом у світі.

Вова: Гончарук Володимир — капітан команди, актор. Друзі називають мене "Вовка-доброта або просто добряк". Обов'язки — підготовка репетиції, всіх складових для забезпечення репетиції. Займався в дитинстві карате, але то таке. Граємо командою у футбол. Ще я створюю дружню атмосферу. І взагалі в нас команда — це одна велика і дружня сім'я. Нам пішов 5-й рік, тобто команді. На жаль, не весь склад зміг приїхати, але підтримували весь час, поки ми були в Рівному, в телефоному режимі. Катрюся відповідає за білети, документи. "Наш організаторчик" готує нам їсти, турбується та просто дуже хороша і мила.

Альберт: Лукач Альберт, а для друзів — просто Альбік, новачок команди. Моїм головним обов'язком є... ходити на репетиції. Відповідаю за пошук реквізиту.

Вова: Ще я Білий, Свалявчик. Ну і крім мене є Богдан Штефанюк або Штеф, Штефі, Юра Татач — Юрєц, Юля Крігер, Альберт Лукач — Альбі, Балбі, Альбінос, Пензлик, Катерина Басараб — Костюмер, Катруся, Ка або Ей ти :). Букреев Олександр — Бук, Штемп. А з іншими учасниками познайомимо вже в 1/8.

Юля: Ми граємо таким складом зовсім недовго, тому все для нас ще дуже нове. Фестиваль запам'ятався неймовірно високим рівнем підготовки і серйозним підходом редакторів до кожної маленької деталі. Ніхто з нас ще не бував на фестивалі, де настільки ретельно "шліфують" матеріал. Дуже сподобались редактори, які з першої ж секунди створили враження, що ми з ними давні друзі. Кожен КВН-щик знає, що редактор — друг, але, особисто я вперше побачила стільки ентузіазму і бажання нам допомогти саме на Лізі Сміху. Нам не лише допомогли правильно "подати" інваліда (мається на увазі мініатюра “Бог і інвалід грають в шахи”) але і навчили багатьом новим речам, пояснили, в чому наші сильні та слабкі місця. Незважаючи на те, що граємо ми вже не один рік (нехай раніше і в різних командах), 29 березня стало для нас особливим днем. Так не нервували, певно, навіть перед самою першою в житті грою. Емоції, насправді, переповнюють досі. І ми дуже щасливі, що наш шлях в західній Лізі Сміху тільки починається. 

- Чому ви вирішили спробувати свої сили в Лізі Сміху?

Вова: Нас дуже зацікавила Ліга Сміху, новий проект, нові знайомства, враження, тому ми вирішили спробувати свої сили.

- Ви на редактуру принесли 26 мініатюр! Чому так багато?

Юля: Там і половини не було. 
Вова: Чому 26 мініатюр? Так вийшло. Думали, що це замало буде. 

- Ви не боялись, що вам редактори скажуть: "Та ви гоните. Таке не можна показувати"? 

Юля: Не те, щоб боялись. Трохи нервували, бо зовсім інша ліга, інший формат, інші редактори... Але вірили у краще і старались виглядати впевнено.
Вова: Чомусь були впевнені, що редакторам сподобається, і не прогадали 

- Найбільше ваше досягнення?

Юля: Бронза в чемпіонаті ЗакЛіги КВН, участь в чемпіонаті АКУ.

Альберт: Напевно нашим головним досягненням на данний момент є те, що ми пройшли в 1/8. У команди майже повністю новий склад, тому нам всім прийшлось попрацювати, щоб виступати на такому рівні.

- Всі кажуть, що Вова просто шикарний актор. Звідки в нього такі задатки?

Вова: Одне можу сказати, що задатків нема звідки взяти, самоучка така. 

Богдан: Чесно кажучи, Вова — це людина, яка, прийшовши в команду, нічим не відрізнялася від інших, але командний дух і бажання підтягнути кожного зробило своє! Результат на очах.

Юра: Я думаю вся справа в його потужній експресії. Формула його успіху — це просто шквал сильних, позитивних емоцій і трішечки дурощів.

- Кого вважаєте своїм головним конкурентом?

Вова: Перш за все, головний конкурент це ми. Основне не перегоріти і йти до цілі, яку ми поставили перед собою.

- Як ви придумали мініатюру про зомбі на Пасху?

Вова: Мініатюру "про зомбі" придумали в Богдана вдома. Зібрались пописати нічого не йшло... вже збирались йти по домах і тут понеслось.

- Що найбільше запам'яталось в Рівному?

Вова: 1) робота з редакторами (вони дуже круті); 2) команди, які стали нашими друзями; 3) МакДональдс; 4) теплий зал і атмосфера.

Юра: Запам'ятався ТЕКСТИЛЬНИК! Так хотілось погуляти по місту, відвідати якісь цікаві місця, історичні пам'ятки, просто якісь круті ТЦшки, але це було майже неможливо, тому що більшість часу нашого перебування в Рівному ми проводили в очікуванні чогось в МПК. Це було виснажливо. Ми переживали, що в такому очікуванні ми просто "засохнем" і не зможемо проявити себе перед редакторами на всі 100%, але всі переживання розсіялись з перших секунд спілкування з редакторами. Їх професіоналізм нас дійсно вразив і надихнув. Навіть 20-30 хвилин з ними давали нам багато корисної інформації і все було "по суті". Ну і звичайно, радували їх посмішки і жарти, на які вони не скупились. Ця робота з редакторами дала нам багато досвіду, і приїхавши додому (а ми вже після приїзду встигли виступати на фестивалі до 1 квітня), привізши весь той багаж досвіду з ліги сміху, мені здалось, що ми стали вищими на голову.

- Як пройшло ваше перше спілкування з тренерами?

Юра: З тренерами познайомились безпосередньо після гри. Вони здались веселими дядічками, налаштовували нас на подальшу роботу і обіцяли, що в 1/8 ми "всіх порвем". А ще вони проявили батьківську турботу і просили нас звітувати весь шлях додому, віддзвонити, чи ми добрались додому і чи все благополучно. 

Вова: Тренери в нас,круті. Думаю, що в спільній праці все буде ОК, і не розчаруємо. Приїхавши додому, я віддзвонився, як і домовлялися. 

- Як ви бачите свою співпрацю з тренерами. Чи вже думали щось? Чи є варіанти того, що ми побачимо цих людей у зовсім іншому вигляді?

Вова: Будемо тепер виходити на зв'язок з ними, щоб радитись і починати працювати. Так, вже є деякі напрацювання, думаю що ми вас трошки здивуємо побаченим. Принаймні, будемо старатись це зробити, щоб глядач був задоволений.

- Ну і кому б хотіли ви подякувати?

Вова: Подякувати хочеться нашим батькам, які підтримують нас і розділяють з нами думку, також ректорату УжНУ і мінеральному заводу "Маргіт". Він є єдиним, який добирає воду прямо із свердловини.

З командою спілкувався Павло Велешко.

Переглядів: 408 | | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar